ПОЛЯКИ

ПОНЯТТЯ – СИМВОЛИ

Ріка Вісла , що тече посеред Польщі. Це найбільша польська ріка, на якій розташована столиця держави Варшава, та ряд історичних польських міст: Краків, Сандомеж, Казимеж, Плоцьк, Торунь, Гданьськ. Вони славляться своїми чудовими історичними кварталами та будівлями, що відносять до XII і XIII століть.

МОВА

Належить до західної підгрупи слов'янських мов індоєвропейської сім'ї. У сучасній польській мові виділяють 5 груп діалектів: великопольську, малопольську, мазовецьку, сілезьку, кашубську. Характерні фонетичні риси мови – наявність носових голосних a, e, чергування голосних. Найраніше польські слова (власні назви) трапляються у документах, написаних латиною, зокрема, Гнезненській буллі (1136). Найдавніші пам'ятки польської мови належать до 13 – 15 ст.

ПОХОДЖЕННЯ НАРОДУ

Деякі дослідники ранній етногенез поляків пов'язують з племенами лужицької культури і поморської культури. Складання польської народності відбувалося в період формування Польської держави (10 – 11 ст.). Її етнічну основу становили поляни, слензани, вісляни, мазовшани, поморяни та інші племена.

ЕТНОКУЛЬТУРА

Одяг

Польський народ має слов ' янське коріння, тому його одяг дуже схожий на білоруський і український. В кожному регіоні є свої відмінності.

Жіночий костюм складається з блузки, корсета, спідниці, фартуха, головного убору, шалика, хустки, пояса. Деталі костюма оздоблені хутром, вишивкою, ришельє, кольоровими стрічками, штучними квітами. Дуже своєрідним є краківський жіночий костюм. В ньому сорочка, прикрашена вишивкою, надягається з широкою спідницею з тканини з узорами, у вигляді великих квіток по блакитному, білому, зеленому або червоному полях. Фартух - запаска, - тюлевий або полотняний, широкий, призборений на талії, оздоблений вишивкою. Довгий, до пояса, корсет зшито з темного сукна або оксамиту, застібається на крючки, щільно облягає груди. Оксамитові корсети бувають прикрашені золотим або срібним шиттям, металевими пластинками, коралами. Дівочий головний убір - кольорова вовняна хустка, а жіночий - чепець.

Чоловічі костюми значно більше відрізняються один від одного в залежності від регіону. Це пов'язано з найбільш притаманною тій або іншій місцевості роботою. Так, костюм гураля - гірняка складається з вишитої сорочки, оздоблений хутром жилета, брюк, прикрашених вишивкою, широкого вишитого пояса, довгої, такої, що рятує від будь-якої негоди, накидки, прикрашеного стрічкою капелюха і легкого взуття на ногах. Костюм жителя Помор'я простіший: сорочка, жилетка, однотонні брюки, напівпальто, тепла шапка, високі чоботи з ботфортами. Мало чим відрізняється від костюма поморянина вбрання жителя Великопольщі. Він також доволі простий, без особливого оздоблення, але тут носять капелюх з великими полями.

Своєрідний краківський чоловічий костюм: сорочка з відкладним коміром, штани в смужку, синій каптан с багатою вишивкою, головний убір – конфедератка. Для ловицького костюма характерні смугасті тканини; з них зшиті спідниці, фартухи, жіночі накидки, чоловічі штани. Зберігся верхній чоловічий одяг – сукман. В горах чоловіки носять коротку льняну сорочку з запонкою зі срібла або іншого металу, штани з білого сукна, прикрашені серцеподібним візерунком, широкий шкіряний пояс, коротку куртку (цуху) з білої вовни. Селянки носять спідницю з узорної або однотонної тканини, сорочку, безрукавку. Зимовий одяг гуралів (гірняків) – кожухи.

У сучасній Польщі дбайливо зберігаються традиції народного костюма, існує багато видань, звідки можна почерпнути знання про особливості в одязі різних районів країни, на різноманітних святах національне вбрання – найкраща прикраса.

Храмова архітектура

Житло

В сільських поселеннях багатьох районів переважають зрубні будівлі. В Великопольщі, Любушської землі, на Мазурах застосовується каркасна конструкція стін з стовпів і балок з заповненням простору між ними глиною, цеглою, обмазаними глиною зв'язками соломи та ін. Дахи будівель чотирискатні, двоскатні або напіввальмові, з невеликим навісом. На заході збереглись будинки з «підпокровою» у вигляді арки, ніші, галереї. Традиційне планування селянського житла – трикамерне, з центральним і бічним розташуванням сіней.

Польський традиційний храм

В Силезії, Мазовії розповсюджені сіни з великим склепінним каміном, в нього виходить гирло хлібної печі, що знаходиться в хаті.

Сучасний сільський дім має декілька житлових і господарських приміщень. Традиційні типи сільських поселень: вуличні села, окольниці та овальниці з домами, розміщеними навколо центральної площі або ставку (радіальне планування).

КУХНЯ

У польській кухні використовується м'ясо, птиця, дичина, риба, овочі, молочні продукти (творог, кисляк, кефір), гриби, ягоди і т.д. В багатьом вона нагадує українську кухню. Дуже багато в польській кухні перших блюд. Серед них різні бульйони, крупники, супи, борщі, щи. Особливо варто виділити такі традиційні страви, як борщок буряковий з вушками (вид пельменів з начинкою з м'яса та грибів), жур з ковбасою або грудинкою (складовою частиною цього блюда є жур – житнє борошно, залите водою і заквашене на протязі двох днів) та ін. До одних перших страв у Польщі прийнято подавати замість хліба картоплю, до інших - галушки, пиріжки, каші, грінки і т.д. Так, к журу подають картоплю, политу розтопленим свинячим жиром, до грибного супу - перлову кашу.

Улюбленими у поляків є фляки - блюда з рубців, бігос (страва з квашеної і свіжої капусти, тушкованої з цибулею, лавровим листом, грибами і декількома видами м'ясопродуктів - свининою, телятиною, яловичиною, сосисками, кусочками ковбаси, копченою грудинкою и т.д.), відбивні котлети зі свинини і телятини, відбивні зрази.

Польська кухня славиться и своїми борошняними виробами: пирогами, млинцями, лозанками, олад'ями. Дуже смачна кондитерська випічка. Зі солодких блюд популярні різні киселі, фруктові салати, желе, муси, морозиво.

У поляків характерний режим харчування: багатий сніданок, щільний обід и відносно легкий ужин.

Бігос

Капуста квашена - 750 г, капуста свіжа - 750 г, свинина - 400 г, телятина без кісток - 200 г, ковбаса копчена - 200 г, шпик - 50 г, гриби сушені - 30 г, томат-пюре - 60 г, одна цибуля, 2 лаврових листа, соль, перець, 2 ст. ложки сливового повидла, ? склянки сухого червоного вина.

Сушені гриби промивають теплою водою, кладуть в посуд, заливають холодною водою і залишають на 2 години для набухання.

Квашену капусту мілко рублять і припускають в невеликій кількості води до м ' якості. Потім варять до готовності разом з грибами. Свіжу капусту ріжуть квадратиками, ставлять в жаровню і прогрівають до м'якості, а потім тушать разом з телятиною під кришкою, солять і змішують з квашеною капустою. Потім додають жарені шпик та свинину, копчену ковбасу або грудинку, нарізані кубиками, пасеровані томат-пюре и ріпчату цибулю, сливове повидло, перець, сіль. Все перемішують і ставлять тушити на слабкому вогні до готовності. Блюдо не має бути занадто рідким, тому потрібно дати випаруватися зайвій рідині. Знявши з вогню, в бігос потрібно додати вина і все добре перемішати.

В бігос можна класти шматочки будь-якого м ' яса: птиці, дичини, яловичини (чим більше сортів м ' яса буде використано при приготуванні бігоса, тим він буде смачнішим). Для покращення смаку в бігос можна додати також червоне сухе вино (50 грам на порцію), чорнослив, тмин і майоран. Бігос можна приготувати і з однієї квашеної капусти.

Крупник польський

Гриби - 40 г, морква - 100 г, петрушка - 25 г, цибуля ріпчата - 100 г, зелена цибуля - 50 г, крупа перлова - 100 г, картопля - 550 г, масло - 40 г, зелень петрушки і кроп, соль.

З кісток та овочів з додаванням грибів варять бульйон і проціжують. Зварені гриби нарізають соломкою. Окремо варять перлову розсипчату кашу й додають в неї половину потрібного на суп масла. В проціженому бульйоні варять нарізану кубиками картоплю. Бульйон поєднують з кашею, нарізаними маленькими кубиками пасерованими коріннями і грибами, солять, додають залишене масло и доводять до кипіння. Перед подачею посипають мілко рубленою зеленню петрушки та кропу.

НАРОДНЕ МИСТЕЦТВО

Скульптура, різьблення, живопис на склі, вирізання вицінанок – узорів з паперу, вишивка, кераміка, ткацтво, плетення.

НАРОДНИЙ КАЛЕНДАР

У католицькій Польщі за давньою традицією з глибокою вірою відмічаються всі загально християнські свята; найбільш шановані - Різдво Христове, Пасха, День поминання померлих і багато інших. В той же час кожному регіону Польщі притаманні свої традиції і обряди, своя культура та історія. І ці свята, які відмічаються багатьма народами, сповнені чарівності самобутності, коли проходять з виконанням традиційних правил, встановлених давніми предками роду, села, землі.

Римсько-католицькі церковні свята, як і християнські свята в цілому, - складне переплетіння народних традицій и християнської обрядовості. Римо-католицькі свята стали народними. Дні пам'яті певних святих стали не лише днями обов'язкового відвідування богослужіння, але і віхами в розподіленні сільськогосподарських робіт.

У Польщі традиційним є культ Діви Марії. Протягом року є декілька свят, пов'язаних з подіями життя непорочної Діви, що дала життя немовляті Ісусу. Так, 8 грудня відмічають один з головних богородичних свят - день непорочного зачаття Діви Марії. В костелах в цей день здійснюють урочисті богослужіння. 2 лютого - свято очищення Марії або день свічок. В якості обряду очищення в костелах святили свічки, а цілі процесії з запаленими свічками обходили вулиці і поля. В період поста, 25 березня відмічають свято Благовіщення, присвячене Діві Марії. 15 серпня - свято Вознесіння Богоматері.

Адвент

Для релігійних поляків дуже важливий зв'язок з костелом, і більшість виконують основні приписи церкви на протязі всього року. Це стосується і постів. В період передріздвяного поста - Адвента, який продовжується біля чотирьох тижнів, вірні готуються до духовного явлення Христа. Церква вважає Адвент часом загального покаяння, наказується строгий пост, забороняють весілля, танці, суспільні розваги, театральні вистави. На цей час випадають пам'ятні дні окремих святих, які відмічають поза зв'язком з очікуваним Різдвом. 4 грудня - день Святої Варвари - заступниці ремісників і шахтарів. 6 грудня - день Святого Миколая, під час якого діти отримують подарунки. 13 грудня - день Святої Люції, охоронниці зору.

Різдво

Різдво Христове - одне з найважливіших християнських свят - католики відмічають 25 грудня. Це - найурочистіше у католиків свято з трьома церковними богослужіннями, які здійснюють в північ, на світанку і в день. В Польщі широко розповсюджений звичай виготовлення своєрідних яслів - бетлемів. В костелах с ХІІІ століття влаштовують невеликі ніші, в яких за допомогою фігурок з дерева, фарфору і розфарбованої глини зображуються сцени з біблейських розповідей про народження Христа.

Про пережитки культу сонця в різдвяних святках свідчить традиція запалювання обрядового вогню в домашньому вогнищі - "різдвяне поліно". Його палять від декількох годин до усіх днів святок.

Передсвяткова вечеря проводиться в Святвечір (Вілія) у домашньому колі, так як Різдво - сімейне свято. Трапеза складається з пісних страв: риба, овочі, фрукти, солодощі, обрядове печиво. Число страв ритуальне: три, п'ять, сім, дев'ять, дванадцять. В північ вірні прагнуть бути присутніми на церковній службі.

В перший день Різдва подаються м'ясні страви: свинина, індичка, гуска. За святковим столом залишається місце для мандрівника, якого треба прийняти, наче б самого Ісуса Христа. Всюди прийнято дарувати один одному подарунки. У різдвяні дні всіх вітають колядники.

Карнавал

В останній день зимних святок в католицьких країнах починається Карнавал, який досягає кульмінації в останні три дні перед Великим постом - в "жирні" неділю, понеділок и вівторок. Рівно в північ, в день, який називався Попільна середа, карнавальне свято закінчується. В Гірному Шльонску, наприклад, це відбувається так: в зал входить літня жінка в одязі кольору попелу і подає знак закінчення веселощів - розсипає попіл. Всі учасники відзиваються на це співом однієї з костельних пісень. В північ же, на знак того, що має замовкнути на час поста музика, влаштовують "похорони скрипки".

Пасха

Великий сорокаденний пост завершається Страсною неділею зі своїми обрядами, які дотримуються на пам ' ять страждань Ісуса Христа.

Пасхальна Неділя - чудове, загальнонародне свято. Це давнє свято весняної природи, що пробуджується.

Останні великі свята римсько-католицького літургічного року - День Усіх святих і День поминання померлих. Їх відмічають 1 и 2 листопада.

ТРАДИЦІЙНА МУЗИКА І СПІВ

Найдавніші польські народні пісні переважно одноголосні, багатоголосся з'явилося пізніше. Жанри польської народної пісні – балади, танцювальні та жартівливі пісні, народна лірика і романси, є також весільні, дитячі та інші пісні.

У мелодиці польської народної пісні відчувається значний вплив танцювальної народної музики в цілому і окремих танців зокрема. Весільні вівати (які значного поширені і в Західній Україні) мають характерний ритм: дві вісімки, чвертка, вісімка, чвертка, вісімка.

ТАНЦЮВАЛЬНА КУЛЬТУРА

Краков'як – польський народний танок. Виникнув з старовинного войовничого танцю, краковя'к зберіг гордовитий темпераментний характер; жінки танцюють плавно, вишукано, чоловіки – з різкими притопуваннями та викриками.

Куявяк – польський народний танок (куявяки – жителі Куявії; звідси і назва танцю). Помірний темп, плавна мелодія, характерні акценти на різних долях такту. Після куявяка часто виконується оберек.

Оберек – польський народний танець. Темп танцю - швидкий, розмір – 3\4. На 3-ей доле кожного другого такту – гострий акцент, що супроводжується притопуванням.

Полонез – танець польського походження. Носить характер урочистої блискучої ходи. Ті, хто танцює, рухаються плавно, величаво, злегка присідаючи на 3-ей чверті кожного такту. (розмір 3\4).

Мазурка – польський народний танець. (назва походить від слова «мазури» - так називають жителів Мазовії) Темп різний – від помірного до швидкого. В мазурці поєднуються легка витонченість, блискуча удаль, іноді мрійливість. Характерні ефектні пристукування підборами і шпорами в пунктирних ритмічних фігурах.

Видатні постаті

Адам Міцкевич – поет.

Копернік – вчений.

Фредерік Шопен – музикант.

Генріх Сенкевич – письменник.

Єжи Гофман – режисер.

Діаспора

Загальна кількість поляків у світі – понад 39 мільйонів. У різних країнах світу, в тому числі в Сполучених Штатах Америки, Україні, Німеччині, Казахстані, Чехії, Словаччині, Франції, Канаді, Бразилії, Білорусі й Литві, живе більше десяти мільйонів поляків та осіб польського походження.

РЕСПУБЛІКА ПОЛЬЩА

Державна символіка

Герб : білий орел на червоному фоні. Національні кольори Польщі - білий і червоний. Одна з легенд розповідає, як три брати, Лех, Чех й Рус зі своїми племенами шукали для себе землю. Наприкінці дня побачили вони на краю лісу величезний дуб, на якому було гніздо білого орла з орлятами. Лех взяв з гнізда орлятко й подивився на нього на тлі червоного заходу сонця. Це було гарне видовище. Сподобалось Леху це місце, і він вирішив разом зі своїм плем'ям залишитися біля дуба з орлами. Так з'явилась польська держава. Першою її столицею було місто Гнезно, назване так в пам'ять про гніздо орла, а на його гербі з тих пір - білий орел на червоному фоні.

Прапор Республіки Польща - це біло-червоне полотно, іноді з зображенням герба на білій смузі. Білий колір символізує чисту совість, вірність Богу, червоний - кров, пролиту за незалежність Польщі, білий орел - гордий і сильний народ, постійно готовий боротися за своє щастя.

Цікавою є історія польського гімну . Її можна відновити за численними документами, які дбайливо зберігають в одній сільській садибі на півночі Польщі. Саме в ній — зараз це музей національного гімну – народився автор цього тексту. Він написав його в липні 1797 р. в далекому місті, на чужій, але дружній італійській землі, яка надала притулок польським солдатам після завоювання Польщі її сусідами. Пісня „Ще Польща не загинула", заспівана на мелодію відомої мазурки, завоювала серця поляків й привела їх до Дня незалежності. Декілька років після того, в 1926 р., ця пісня була офіційно визнана державним гімном.

Ще Польща не загинула,

Раз ми живі самі!

Все, що вража рать забрала,

Відберемо мечами!

Вперед, Домбровський

Веди нас к батьківщині польській,

Великим походом

До зустрічі з народом!

Державна мова – польська.

Столиця – Варшава.

Державний устрій – парламентська республіка.

Віросповідання – християнство – католицизм.

ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ

Республіка Польща (Річ Посполита) виникає на початку XVI століття. Початком історії держави прийнято вважати хрещення Польщі в 966 році. Цей акт визначив своєрідність польської культури, тісно пов'язав країну зі сферою латинської цивілізації, а народ - з римсько-католицькою релігією.

Х ст. – початки державності.

966 запроваджено християнство.

1385 – Кревська унія Польщі та Великого князівства Литовського.

1569 – Люблінська унія.

З кінця XVI c т. – війни з Росією, Швецією, Османською імперією.

XVIII ст. – внутрішнє послаблення держави, посилення впливів РОсії.

1772, 1793, 1795 – поділи Польщіміж РОсією, Пруссією та Австрією.

1791, 3 травня – Конституція.

1794 – повстання під проводом Тадеуша Костюшка.

1815 – після Віденського конгресустворене автономне Польське Королівство, підпорядковане Росії.

1830 – 31 – повстання.

1863 – повстання.

1918 – 19 – відновлення Польської держави, до 1921 – бої за незалежність.

1921 – прийнято Конституцію, що підтвердиладемократичні основи державного устрою.

1939 – внаслідок нападу Німеччини Польща втратила незалежність.

1944 – Варшавське повстання.

1944 –45 – на визволених від нацистів теренах захопила владу комуністичні партія.

1956 – терор обмежено, однак виступи опозиції (1956, 1970, 1976, 1980–81) придушені силою.

1980 – запровадження військового стану.

1989 – опір суспільства та хронічна економічна криза призвели до політичного компромісуміж ПОРП і представниками опозиції; мирної зміни влади.

Після 1989 року сформувалася багатопартійна політичні демократичні система.

1997 – прийнято демократичну Конституцію.

2004 – вступ Польщі в Євросоюз.

Культура

Свідками становлення і розвитку Польської держави є збережені з давніх часів і побудовані пізніше замки, палаци, садиби й резиденції. Будучи частиною європейської архітектурної спадщини, вони показують в той же час яскраво виражені риси польського національного стилю. Разом з сотнями чудових сакральних будов вони й наразі залишаються елементом, що визначає як міський, так і селянський пейзаж Польщі.

Нагадують, разом з десятками інших розкиданих по країні історичних ансамблів, не лише важкі та бурхливі часи, але й періоди розквіту, такі як епоха однієї з наймогутніших в Європі династій - Ягеллонів. У списках світової культурної спадщини ЮНЕСКО - історичний центр Кракова, соляний рудник в Величці, варшавське Старе Місто, Старе Місто в Замосце, Торунь - місце народження великого астронома Коперника - одне з перших міст

засноване хрестоносцями з вцілілими фрагментами архітектури, Замок Хрестоносців в Мальборці, територія колишнього концтабору Освенцим- Бжезинка, заповідник Біловезька Пуща - найстаріший в Європі. Першим польським вищим навчальним закладом і в той же час одним з найстаріших університетів у Європі стала заснована в 1364 р. Краківська академія.

День незалежності та традиції його святкування

11 листопада (свято Незалежності).

3 травня (річниця прийняття в 1791 р. Конституції - першого в Європі та другого в світі Основного закону)

Найбільші державні свята в Польщі - День Конституції - 3 травня (ця дата веде свій відлік від 1791 року) і День Незалежності - 11 листопада (1918 рік).

ПОЛЯКИ В УКРАЇНІ

ПОСОЛЬСТВО РЕСПУБЛIКИ ПОЛЬЩА
01034, Київ, вул. Ярославiв Вал, 12
(044) 224 8040

ІСТОРІЯ РОЗСЕЛЕННЯ

Розселення поляків в Україні було пов'язане, перш за все, з Правобережжям і Східною Галичиною. Саме тут у межах українського етнічного масиву сформувалися найбільш чисельні польські етнорелігійні громади. Хвиля польської колонізації починається у XVI ст. із завоюванням поляками Галицько-Волинського князівства. З середини XVI ст., з посиленням поміщицького гноблення, в Україну переселялися селян зі східних воєводств Польщі – Люблінського, Жешувського, Краківського. Масове переселення в Україну було викликане певними свободами, що тут були. У XVII – XVIII ст., після Люблінської унії збільшилося число переселенців з центральних районів Польщі, Мазовії і частково Мазурського Поозер'я. Поляки брали участь і у воєнно-землеробській колонізації Півдня, заснувавши тут ряд поселень.

Колонізація продовжувалася і в XIX – першій половині ХХ ст., особливо у період польської окупації західноукраїнських земель (1918–1939).

Поляки в Україні не були однорідними у соціально-етнічному плані. Частину їх становили так звані мазури – у минулому бідні селяни, іншу частину складала шляхта – нащадки дрібної польської шляхти, яку переселили, щоб відбувати військову службу і охороняти польські кордони. Наприкінці XVIII ст. на Правобережній Україні поляки становили більшість правлячої поміщицько-магнітської верхівки, католицького духівництва, службовців.

ХІХ ст.

Відчутного удару зазнало польське населення Правобережжя після поразки польського національно-визвольного повстання 1830–1831 років. Царський уряд конфіскував маєтки польських поміщиків – активних учасників повстанського руху. Чинилися репресії щодо польської освіти та культури, було ліквідовано усі польські школи, пансіони, ліцеї. У 1830–40-х роках поляки в Україні з пануючої нації перетворилися на соціально пригнічену.

ХХ ст.

Після подій, пов'язаних з крахом імперії та війною в Україні 1918-1920р.р. багато поляків почали репатріацію до відродженої польської держави.

На початок 30-х років кількість етнічних поляків у складі Компартії більшовиків України була приблизно удвічі більшою, аніж кількість поляків у складі населення Радянської України, а генеральним секретарем ЦК КП(б)У був Станіслав Косіор. На основі цього деякі сучасні автори роблять висновок про начебто особливу роль поляків у сталінських репресіях. Проте, на думку фахових істориків, такої ролі не було. Справа у тому, що серед більшовиків в Україні непропорційно малою була кількість етнічних українців, відповідно частка представників практично всіх інших націй була вищою, ніж їхня представленість у загальному складі населення. Жертвами репресій ставали й поляки. Після так званого “золотого вересня” 1939 року сотні тисяч поляків було депортовано із Західної України радянськими “органами”, тисячі піддано іншим репресіям.

Влітку 1943 року на Волині внаслідок українсько-польського протистояння, що скорше мало політичну, а не етнічну основу, сталася трагедія, внаслідок якої загинуло багато тисяч поляків.

Після Другої світової війни чисельність поляків в Україні скоротилася внаслідок здійснення репатріаційних договорів між Польщею та СРСР (зокрема, операції «Вісла»). З УРСР було репатрійовано понад 810 тисяч поляків (91 % усього польського населення західноукраїнських областей). Водночас в Україну з території Польщі було репатрійовано 518 тисяч українців, що проживали там на своїх етнічних територіях (Холм, Перемишль, Ярослав та ін.).

УКРАЇНО-ПОЛЬСЬКЕ СПІВЖИТТЯ

Упродовж кількасотрічної історії в україно-польських стосунках були і гарні сторінки, і трагічні. Відчутної поразки польська громада в Україні зазнала під час Хмельниччини, насамперед на теренах Гетьманщини. Тривалий українсько-польський конфлікт був насамперед соціальним і конфесійним, меншою мірою етнічним.

У ХІХ ст. польсько-українські взаємини в Галичині були дещо гірші, ніж на Правобережжі. Це пояснювалось упривілейнованим становищем поляків, домінуванням в адміністративному апараті Галичини. Галицькі поляки відрізнялися непримиренністю щодо українських інтересів на теренах цього краю. У ХХ столітті для українців Галичини трагічним періодом є польська пацифікація 1930-х років, коли репресували українських діячів, закривали школи, нищили українські церкви.

Водночас, складні історичні обставини українсько-польських відносин не створюють загрозливих внутрішніх проблем Українській державі з польською меншиною, а Польській – з українською. Українці в Польщі, а поляки в Україні – є лояльними громадянами цих держав, які не провокують болісних геополітичних ситуацій.

ВІДОМІ ПОЛЯКИ – УРОДЖЕНЦІ УКРАЇНИ

Польські магнати в Україні дали Польщі двох королів – (Михайла Вишневецького та Яна Собеського) та кілька видатних полководців та політиків.

Ярослав Івашкевич народився 20 лютого 1894 року у містечку Кальнику на Поділлі. В Єлисаветграді він навчався у гімназії та музичній школі Густава Нейгауза, у Києві закінчив Четверту гімназію, юридичний факультет університету та консерваторію. У жовтні 1918 року Івашкевич переїхав до Варшави, був там учасником літературної групи “Під пікадором” та співзасновником об'єднання “Скамандр”. Згодом він працював дипломатом у Копенгагені, а під час німецької окупації Польщі брав участь у русі Опору. По війні письменник редагував часописи, був головою Спілки письменників. Він перекладав Шекспіра, Андерсена, Неруду, Шевченка, Рильського, Бажана, Толстого. Івашкевич залишив Україну двадцяти чотирьох років, однак і надалі називав її “моя земля поезії”. І вже у віці сімдесяти трьох років Ярослав Івашкевич у вірші “Серенада” наголошував: “А я родом з України”.

ПОЛЯКИ В УКРАЇНСЬКІЙ КУЛЬТУРІ

У ХІХ ст. польська громадськість Правобережної України була помітним чинником політичного життя Російської імперії. Польське студенство в Київському університеті Святого Володимира створювало польські національні товариства антиімперського спрямування. Побутувало серед певної частини поляків України й захоплення українофільством, для деяких з них боротьба за українську волю стала справою цілого життя, як наприклад, для шляхтича Володимира Антоновича. Напередодні 1863р. Антонович, Тадей Рильський, Познанський остаточно перейшли на українські національні позиції. Але для більшості польських українофілів такий крок був неможливим. Це своєрідне українофільство місцевих поляків дало польській культурі цілу так звану Українську школу польської літератури в особі: Юліуша Словацького, Мальчевського, Залєського, Гощинського.

Російські репресії після повстання 1863р. значно послабили польський вплив на Правобережній Україні, але до початку ХХ століття він відновився. Саме в цей період виникає цікаве угруповання “українців-римо-католиків” під керівництвом Вячеслава Липинського у складі Йосипа Юркевича, Францішки Вольської, Людвіка Сєдлецького та інших.

ПАМ'ЯТКИ, МУЗЕЇ

Польські замки, костьоли і кладовища.

СЬОГОДЕННЯ

В сучасній Україні за переписом 2001 року, кількість поляків становить 144 тисячі осіб, це 0,2% всього населення України. У порівнянні до 1989 року кількість польської людності в нашій державі зменшилась на 34%. Найбільші польські громади в Житомирській, Хмельницькій, Львівській областях. 71% поляків України визнали своєю рідною мовою українську. За даними багатьох соціологічних опитувань, більшість польської громади України однозначно підтримує незалежність і соборність, європейську і євроатлантичну інтеграцію України, членство в НАТО і Європейському Союзі.

МОЖЛИВОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ОСВІТИ

В Україні працюють польські школи. Проводяться наукові конференції. Є ціла програма дослідження історії польської національної меншини України. Проведені такі конференції як: “Поляки у Києві”, “Поляки на Поділлі”, “Поляки на Волині” і далі вони цю програму продовжують. У Києві працює польська бібліотека імені Адама Міцкевича.