РОМА – НЕ ЦИГАНИ

Євдокія ЛУКАНОВА

Мені болить, коли хтось образливо кидає в обличчя образливі прізвиська. Якщо a priori вважати певні народи історично недолугими, не спроможними на гідне місце серед інших лише тому, що вони інші, це неминуче призведе до трагічних наслідків. Усі вони спроможні гідно репрезентувати свою культуру і мову і доводять це постійно. Але іноді їм через різні обставини важко піднятися на відповідну висоту без державної підтримки.
Рома – останні кочівники Європи – ніколи не стояли за щастям на перехрестях історії з простягнутою рукою, а шукали його в інших землях. Хіба це можна ставити їм у провину? А чи не такою є зараз доля багатьох мільйонів українців! Їх теж за кордоном принизливо називають циганами. Чи не є великим гріхом так таврувати народ?
У мові рома не існує жодного слова, яке співвідносилося б зі словом «циган». Відомий англійський дослідник, автор багатьох книг і публікацій сер Ангус Фрезер доводить: «Всі визначення, які пов'язані зі словом «циган» – це семантична проблема не ромського походження. Та слово це само по собі назва.., яку дали їм інші». Голландська дослідниця Жан Кемерс, відстежуючи описи «циган» в оповіданнях і казках для дітей, наголосила: «Насправді не рома викрадали дітей до свого світу, а літератори викрадали рома, щоб їх використати у своїх оповіданнях».
А сьогодні, на жаль, цим «грішать» журналісти деяких періодичних видань, друкуючи матеріали з подібними заголовками – «Цыганское лицо украинского наркобизнеса» («Интересная газета»). Хоч попри існуючі стереотипи, результати соціологічних досліджень, проведених фондом «Відродження», заперечують факт широкого залучення ромського населення в наркобізнес, проте як спростувати ці сфальсифіковані звинувачення? Ці матеріали читають одиниці, а пресу – сотні тисяч.
– Нещодавно я повернувся зі Страсбурга, з семінару, який проводили Рада Європи і громадська організація «Міжнародний Центр тренінгів і досліджень INTRAC», – розповідає президент Всеукраїнської спілки громадських організацій «Конгрес Ромен України», член робочої групи Ради Європи з вирішення проблем рома, Ради громадських організацій національних меншин при Президентові України Петро Григориченко. – На ньому розглядалося питання методології і моніторингу оцінки національних програм і стратегій для рома. На жаль, Україну тут піддали критиці за те, що саме преса відіграє неґативну роль в дискримінації народу рома. Було запропоновано створити державні структури, що контролювали б достовірність фактів, оприлюднених у ЗМІ.
За офіційною статистикою, в Україні проживає 47,6 тис. ромів, за твердженнями лідерів громад ,– понад 400 тис.
Згідно з останніми дослідженнями, більшість ромів знаходиться за межею бідності, при цьому третина обмежена в їжі, потерпає через відсутність зимового одягу. Нерідко дорослі і діти мешкають у бараках, землянках, напівзруйнованих приміщеннях без електрики та водопроводу, 30–40% дорослого і дитячого населення хворіє на туберкульоз.
Роми, не піддаючись асиміляції, стійко зберігають свою національну ідентичність, сподіваються на краще життя, хоч їх культура й звичаї постійно наражаються на несприйняття і нерозуміння з боку суспільства.
У роки Другої світової війни ромів безжально і масово знищували разом з євреями. Жертвами нацистських переслідувань стали близько 3 мільйонів рома. Їхні могили розкидано по всій Європі. Їх тисячі – великих і малих, братська на Волині – у ній поховано 4000 чоловік, під Сімферополем – 800, під Козельцем – ще кілька тисяч, під Артемівськом – 3000 чоловік. В Україні під час німецької окупації ромів було піддано тоталітарному винищенню: вони були одними з перших жертв Бабиного Яру.
Сьогодні в країні 3,5 тис. ромів вважаються жертвами геноциду. Як їм живеться? Більшість – важко хворіє і потерпає через матеріальну скруту. Тому так гостро і боляче минулого місяця відреагували на неувагу до них, постраждалі від рук нацистів старші за віком рома столиці і Київської області, яких з незрозумілих причин позбавили гуманітарної допомоги за проектом Міжнародної організації з міґрації в Україні. Її не отримали також у Вінницькій, Дніпропетровській, Запорізькій, Тернопільській, Хмельницькій областях. Конгрес запросив на зустріч з людьми керівника представництва МОМ в Україні Джефрі Лабовиця, який пообіцяв поінформувати про ситуацію Секретаріат у Женеві і, по можливості, допомогти. Старші люди, які пережили лихоліття війни, знову чекають і сподіваються.
Гострою проблемою для ромів є отримання документів, зокрема паспортів. Часто після народження дитини (інколи вдома, а не в пологовому будинку, який видає необхідну довідку) батьки не поспішають оформлювати свідоцтво про народження. Молоді роми, яким виповнилося 16 років, за свідченням правоохоронців, як правило, відкладають отримання паспорта. Якоюсь мірою тут на заваді стають як матеріальні витрати, так і необхідність оформлення довідок, які не просто отримати. Внаслідок цього саме відсутність документів є конфліктним полем у стосунках ромського населення з представниками влади. Допомогти б їм вчасно і чимало проблем можна зняти.
Щирою українською мовою думками з цього приводу поділився Петро Григоренко із селища Гребінки Київської області:
– Часто мене зупиняють працівники міліції і зі словами: «Ти – циган» просять показати паспорт, але я на них ніколи не ображаюсь, а кажу: «Хлопці, та я ж свій, українець, тут народився, тут моя Батьківщина!». У відповідь, у кращому разі, посміхаються.
Не в одні двері і не раз довелося мені стукати, але у селищі таки відкрито недільну школу для дітей різного віку. Хлопчикам і дівчаткам у ній обов'язково сподобається. А як же інакше! Школу обладнаємо по-сучасному, працюватимуть у ній досвідчені вчителі. Учнів будемо безкоштовно годувати, одягнемо в шкільну форму. Діти рома мають здобувати освіту. Сьогодні, на жаль, 9% підлітків до школи не ходить зовсім, 51% часто пропускають заняття. Серед інших причин основною є та, що діти змушені заробляти на життя та допомагати рідним.
До речі, ситуація щодо грамотності ромів ситуація склалася просто катастрофічна: більшість дорослого населення як у сільській місцевості, так і в містах практично не вміють читати, писати, рахувати або роблять це з певними труднощами. Лише 2% ромського населення мають базову або повну вищу освіту, 6% – повну середню або професійно-технічну, 10% – базову.
– Попри те, що за роки незалежності Держкомнацем України чимало зроблено для поліпшення життя ромського населення, однак більшість проблем освіти, надання медичних послуг, погіршилася, – зауважив П. Григориченко. – Недостатньою є інтеґрованість рома в економічне, культурне і політичне життя суспільства, незмінною залишається упередженість чиновників до представників нашого народу.
У листопаді цього року профільний Комітет Верховної Ради України передбачає обговорити проблеми рома на парламентських слуханнях за участю представників Кабінету Міністрів України, Адміністрації Президента України, центральних органів виконавчої влади, правоохоронних органів, громадських правозахисних організацій, національно-культурних товариств, міжнародних представництв в Україні.
Є надія, що крига скресне.