РУМУНИ

МОВА

Румунська мова належить до східної гілки романських мов, основою яких є латина. Отже, граматична будова і основний словниковий фонд румунської мови – латинського походження. Але в лексику потрапило багато південно - і східнослов'янських запозичень. Абетка – латинська.

ПОХОДЖЕННЯ НАРОДУ

Румуни – автохтонний етнос Балканського півострова, що сформувався на основі стародавніх племен даків, гетів, фракійців, а пізніше шляхом консолідації історично-регіональних груп волохів, молдован і трансильванців перетворився на румунську націю. Основоположниками румунського народу є Даки и Римляни. Знаменитими вождями племені Даків були Буребиста і Децебал.

ДАВНЯ ІСТОРІЯ НАРОДУ

Історія Румунії сягає коренями вглиб більше, чим на 2000 років тому, коли територія поблизу Дунаю була заселена племенами Даков. Країну свою вони називали Дакія. Даки були сміливими, високими, з довгим волоссям. Одягалися вони в довгі сорочки й обв'язувалися поясом. Жінки носили прикрашені вишиванкою білі сорочки. Основне заняття Даков було скотарство і сільське господарство. Обробляли срібло, золото. Найбільш знаменитими вождями племені у свій час були Буребиста і Дечебал. Під час правління Дечебала столицею Дакії була фортеця Сармигезетура. Визначний вплив на даков мали племена скіфів, а також греки Причорномор'я.

Дакія перестала існувати після неодноразових воєн з Римською Імперією, зокрема двох воєн Траяна проти Дечебала. Римська Імперія поглинула мову даків, однак зберегла деякі елементи звичаїв, культури, національного одягу, основною мовою стала латина.

Історія зберегла пам'ять про ті часи, на стінах колони Траяна в Римі, а також тріумфальний пам'ятник в Адам-Клиси. Римських завойовників заманили в Дакию її природні багатства, можливість зрощувати різноманітні культури.

Історія також донесла до нас правду о погибелі хороброго вождя Дечебала, який не здався в руки завойовникам, пронизавши себе шаблею.

Так даки и римляни стали основоположниками румунського народу, а Децебал и Траян – його історичними героями.

Особливим етапом в розвитку румунського народу стало нашестя, після розпаду Римської Імперії, різних племен, це і Готи, Хуни, Авари, Монголи, Угорці, Печеніги, Татари, Турки и Слав'яни. Але основний вплив на політичний і соціальний устрої мали слав'яни. Трансильванія пала тоді під вплив угорських народів, які дали їй назву Ерделі (в перекладі з угорського – країна, що знаходиться за лісами). Румуни називають цю частину країни Ардял.

В південній части Дунаю поселились азіатські племена печенігів, половців, хоманів.

Всі ці народності внесли свій вклад в формування румунської мови.

ЕТНОКУЛЬТУРА

Одяг

Румунський народний одяг жінок складається з білої лляної сорочки (кемаше) чи короткої кофтини; кольорової вовняної незшитої спідниці, вузького пояса, двох фартухів, з яких один одягають спереду, а другий – ззаду.

Чоловічий одяг складається з сорочки і білих широких (чіоаречі) або вузьких (іцарі) штанів. Обов'язковим є широкий вовняний пояс та безрукавка з овечого хутра (кожок) або суконна (суман), рясно прикрашена вишивкою або аплікацією. Чоловічим головним убором слугують смушкові гостроверхі (нечуле) шапки або войлочні капелюхи (келерія). Взуття: сиром'ятні чоботи (опінчі), що одягалися на онучі або білі вовняні шкарпетки.

Храмова архітектура

Храмова архітектура в Румунії піддалася візантійсько-сербському і готичному впливам. Приклади монастирських будівель: Воронець, Гумор, Молдовиця.

Житло

Споруди народного житла дуже цікаві за плануванням. У всіх християнських дворах незмінний вигляд має одна будівля – літня кухня з відкритим багаттям, над яким підвішений казан. У внутрішньому плануванні будівель виділяються 2 типи: північний і південний. Особливості цих будинків – у розміщенні у їх центрі теплих сіней з вогнищем. На півночі інший тип будівель – посередині розміщуються холодні сіни, а по боках – кімнати.

КУХНЯ

Румунська кухня складалася протягом багатьох століть. Румунія ділиться на шість історичних провінцій - Молдова, Добруджа, Трансільванія, Мунтенія, Олтенія, Банат - у кожній з яких способи приготування тієї чи іншої страви дещо відрізняється. У провінції Молдова, наприклад, супи, заправляють сметаною тільки перед подачею до столу, а у південній частині Трансільванії - вже під час варіння. У Мунтенії за кілька хвилин до подачі на стіл до курячого супу додають одне-два яйця. Румунська кухня протягом віків відчувала вплив, як сходу, так і заходу, тому в ній існують запозичення з кухонь інших народів. Особливо в прикордонних регіонах. А в кухнях сусідів, відповідно, є чимало страв з назвами, схожими до румунських.

У національних стравах румуни використовують інгредієнти, що сповільнюють процес старіння. Вживається також багато овочів, фруктів, яєць, молочних продуктів. Напевно, саме тому румунські страви зберігають натуральний смак. Для приготування страв використовуються різноманітні приправи на основі подрібнених сухих трав, трав медичного призначення, ароматичних трав.

Одним з багатьох національних страв Румунії є чорба - суп із заправкою, який їдять в обід. Широко відомі і популярні: чорба з яловичого шлунку, чорба з курячих тельбухів, чорба з фрикадельками. Чорбу заправляють оцтом, додають сметану, часник. Найбільш часто уживаний вид чорби - з коров'ячого шлунку. Чорбу з тельбухів готують після багатих обідів, що плавно переходять у вечерю, на весіллях. До чорби обов'язково подають сметану і гіркий перець. Існують й інші перші страва: м'ясні, овочеві супи. При їх приготуванні використовують дуже багато зелені. Супи з овочів готують частіше під час релігійних постів.

Для приготування різних страв у Румунії широко використовується кукурудза. Точніше мамалига - каша з кукурудзяного борошна. У різних регіонах країни для її приготування використовується різне борошно. А на основі мамалиги готується безліч варіантів страв: мамалига з бринзою, бульс, голубці з мамалигою.

Румунська кухня представлена широким асортиментом м'ясних страв: окорок, корейка, буженина, бекон, грудинка, ковбаси. З свіжої свинини готують кров'янку, зельц, паштет (лебервурш), холодець з часником. А також тушковане м'ясо, яке вживають зранку з часником. А ще - всім відомі голубці з м'ясом, які в Румунії обов'язково подаються на стіл з мамалигою.

Рибу румуни вживають у будь-якому вигляді: копчену, варену, смажену, фаршировану.

Що стосується хліба, то його, також як і в Україні, в селах традиційно печуть самі. Домашній хліб печуть в печах, під нього обов'язково кладуть листя волоського горіха. А тонкі коржики, схожі на лаваш, печуть на вугіллі в ємності з глини, повернутої днищем догори.

Солодкі страва Румунії - паска, плечинта (листковий пиріг з бринзою або сиром), домашні пиріжки, млинчики. Паску традиційно готують на Великдень. Залежно від регіону додають волоські горіхи, ізюм, мак, какао порошок. За формою румунська паска нагадує цеглинку.

Румунія - країна виноробства. Якщо перебуватимете в провінції Добруджа, Молдавії обов'язково спробуйте солодкі вина, якщо ж у Великій Долині в Мунтенії або в Альба-Юлья в Трансільванії - покуштуйте сухі вина. Пінот нуар, каберне, рислінг, шардоне, мускат отонел. І це далеко не весь перелік румунських вин.

Чорба з фрикадельками
2 л води, суповий набір, овочевий набір, зелень, 3 помідори, сіль, 1 жовток, 2 ложки сметани. Для фрикадельок: 500 гр. м'яса, 1 шматочок хліба, 2 ложки рису, 1 цибулина, 1 яйце, сіль, перець, любисток. У каструлю з водою кладуть суповий набір, дрібно нарізані овочі, цибулю і варять до готовності.
Додають окремо зварений і зціджений квас (румунською "борш"), дрібно нарізану зелень, помідори, сіль.
М'ясо на фрикадельки пропускають через м'ясорубку разом з цибулею і заздалегідь вимоченим хлібом. У готовий фарш додають рис, яйце, перець, сіль. Вологою рукою формують кульки і додають їх в м'ясний навар.
Чорбу заправляють сметаною і леуштеаном.

Мамалига
2 л води, 1 кг кукурудзяної муки, 1 ст. ложка олії, сіль за смаком.
Беруть середніх розмірів чавунний казан з рукояттю півсферичної форми. Спочатку підсолену воду доводять до кипіння, і повільною цівкою засипають кукурудзяну муку і додають столову ложку олії, щоб мамалига не прилипала до казана. Час від часу помішуючи, доводять до пастоподібного стану. Як правило, мішають дерев'яною ложкою і варять доти, доки мамалига не випадатиме з ложки. Знімають з вогню і перевертають вміст казана на дерев'яну поверхню, заздалегідь змочену водою. Мамалига має форму і колір сонця. Коли вона вихолонула, ріжуть товстою ниткою.

Пофте Буне! (Смачного!)

НАРОДНЕ МИСТЕЦТВО

Ужиткове мистецтво Румунії тісно пов'язане з ремеслом. Тут є три різновиди кераміки: чорна неглазурована, червон неглазурована і глазурована. Розвинуте мистецтво килимарства. Виділяють такі типи килимів: олтенський, мунтенський, банатський. Їхні орнаменти – геометричні, рослинні, зооморфні, антропоморфні. Вишивають вовняними нитками, муліне, використовують намистинки. Зустрічаються рельєфи, однокольорові, з вкрапленнями золотих або срібних ниток.

ТРАДИЦІЙНА МУЗИКА І СПІВ

У музично-пісенному фольклорі румунів є балади, дойни, різні види пісень: ліричні, обрядові, чабанські, колискові.

Музичні інструменти: скрипка, най, кобза, цимбали, чимпой, флер (довгаста відкрита флейта з дерева).

ТАНЦЮВАЛЬНА КУЛЬТУРА

Розповсюджені гуртові танці (кругові, лінійні). Румунська хора – хоровод, у якому учасники тримають один одного за руки. Серед лінійних танців відомі „бриу” – коли учасники стають у ряд або півколо, поклавши руки один одному на плечі або тримаючи один одного за пояс. Є запальний та веселий чоловічий танець фечіоряска, де чоловіки високо підстрибують і ляскають по гомілках своїх чобіт.

Національні румунські ігри

De-a capra (Де-а капра)

(коза)

Беруть участь 6 гравців. Троє з них роблять "капру". Інші троє по черзі заплигують "пе капрэ". "Капра" повинна провести них на визначену відстань. Якщо зуміють втриматися – виграють, ні - міняються місцями.

Румунські прислів'я:

Adevarul e mai scump ca aurul.

Правда дорожча за золото.

Omul muncitor de paine nu duce dor.

Працьовита людина має вдосталь хліба.

Cine vara n-are minte і arna nu gusta placinte.

Хто влітку не працює, той узимку не їсть плачинти.

Cine stie carte, are 4 ochi.

Чине штие карте , аре патру окь. (Хто вчиться, має чотири ока).

Prietenul adevarat la nevoie se cunoaste.

Друг пізнається у біді.

Omul fara Patrie este ca privighetoarea fara cantec.

Людина без Батьківщини – як соловей без пісні.

Румунські народні анекдоти

Pacala in ospetie ( Пэкалэ в гостях)

Пэкалэ запросили до столу. Так як на столі були борщ та м'ясо, він починає швидко уплетать лише м'ясо.

- Мэй, Пэкалэ, да куштуй ти і борщ, говорить йому господар.

- Так м'ясо ж також смачне.

- Смачне й смачне, мэй Пэкалэ, але дороге.

- Проте варте того.

ВИДАТНІ ПОСТАТІ

Історичні особистості: Александру чел Бун, Влад Цепеш, Штефан чел Маре, Михаи Ветязу, Константин Брынковяну, Дмитру Кантемир, Александру Іоан Куза та інші.

1.12.1918 р.- об'єднання усіх земель (Молдови, Трансильванії, Буковини, Бессарабії з Румунією).

Літературні: Григорій Уреке, Мирон Костин, Іоан Некулче – літописці.

Дмитрій Кантемир – вчений енциклопедист, господар Молдавії.

Г. Асаки, А. Руссо – літературний критик.

А. Матеевич – автор відомого вірша « Лимба ноастрэ».

В. Александри – поет, прозаїк, драматург.

Іон Крянге – видатний прозаїк казкар.

Міхай Емінеску – найяскравіша зірка румунської літератури, творець поеми « Лучафэр ».

РЕСПУБЛІКА РУМУНІЯ

Державна символіка

Прапор триколір (червоного, жовтого та синього кольорів), герб – зображує голову зубра на фоні величного орла, що уособлює монархічне минуле країни, гімн – «Дештяптете Ромине».

Державна мова – румунська

Столиця – Бухарест.

Державний устрій

Республіка

Населення

23 млн. осіб. Основну частину складають румуни, а також проживають нацменшини: угорці, цигани, німці, українці, болгари, євреї. Більшість населення - міські жителі.

Віросповідання – православ'я.

ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ

Однієї інтегрованої країни у румун тривалий час не було. До 14 століття існували такі державні території – Трансільванія, Молдова, Добружія и Румунська країна.

Головними історичними героями цього періоду були Мірча чел Бетрин і Александру чел Бун. І знову нові завойовники погрожують не зміцненим державам. На цей раз були турки. 15 століття було найбільш важким для народу. Турки підкорили Балканський півострів, дійшли до Дунаю, підкорили Трансільванію.

У важкий для усіх жителів цих територій, період, солдати Трансільванії, Молдови, Румунської Країни під керівництвом Янку Корвіна з Хунедоаре. Була дана відсіч турецькому султану Мохамеду. Для турків запам'ятався відважний ватажок Влад Цепеш. За часів його перебування на троні Румунської країни був дан бій Мохамеду Другому. Хитрощами він зміг приспати пильність турків.

Але особливої величини керівника як Штефан Великий (Штефан чел Маре) румунська земля ще не знала. На троні Молдови Штефан знаходився 47 років. Він прагнув визволити свій народ з-під гніту турків. Укріпив фортеці Сучава, Неамц, Хотин, Білу. Після кожної своєї перемоги над турками Штефан споруджував монастирі та тріумфальні колони. Після битви під Кілією Штефан хотів віддячити Бога за свої перемоги, побудувавши монастир кращий за інші. Так з'явився монастир Путна.

Османська імперія становилася все могутнішою, а збори селяни платили ще більше. В 1593 році на трон Румунської імперії зійшов Михаїл Витязу ( Сміливий) який також прославився перемогами над турками. Крім того він вперше намагався об'єднати Трансільванію, Молдову и Румунську країну. Починаючи з 1700 року сила Османської Імперії почала слабнути. В Європі підіймалися нові сили: Росія та Австрія.

Цей період залишив для історії дві історичні особистості, двох мужів високого рангу. Це Константин Бринковяну і Дмитро Кантемир. Кантемир був розумним, вченим керівником, вчився в Росії, при дворі Петра Великого, сприяв розвитку культури, залишив після себе декілька книг. Після послаблення Османської Імперії, румунський народ знаходився під владою фанаріотів. Періодично виникали повстання народу. В 1821 році Тудор Владимиреску очолює народні повстання проти влади греків-фанаріотів.

1848 рік був особливим для Європи. Всюди покотилась хвиля збройних повстань, за свободу, соціальні права, об'єднання. Найбільш вирізнились румунські революціонери: Микола Бэлческу, Михаїл Когэлничану, Василе Александрі, Аврам Янку, Александру Іоан Куза та ін.

Революціонери воювали з триколіром та вигукували революційні лозунги.

В 1859 році сталося бажане об'єднання румунського народу. Нову країну стали називати Румунією зі столицею в Бухаресті. Першим керівником було обрано Александру Іоан Куза. Він любив свій народ, селян. Було складено аграрний закон, згідно якого 500 тисяч селянських родин отримали свої землі. Початкова школа стала обов'язковою для всіх, були відкриті ліцеї та університети.

В 1877 році почалась російсько-турецька війна. Румунські війська під представництвом Карла I воювали проти турків. В цьому ж році Румунія проголосила себе незалежною державою. В 1881 році Румунія стає монархією.

Під час першої Світової війни Румунія воювала проти Австро-угорської Імперії та Німеччини за повернення Трансільванії. Про ці події можна дізнатися, відвідавши Мавзолей в Марашештях. Бажання об'єднати усі румунські землі, червоною лінією проходить крізь всю історію румунського народу.

1 грудня 1918 року в Алба-Юлії відбулися народні збори, на яких проголосували за об'єднання: Молдови, Трансільванії, Буковини, Бессарабії з Румунією.

В 1923 році була прийнята Конституція держави.

В 1940 році СРСР окупувало Бессарабію і Буковину. Трансільванія дісталась Угорщині. Румунія виступала у ІІ світовій війні на боці нацистів. В 1947 році Румунія стала республікою.

В 1989 році в результаті грудневої революції було повалено комуністичний лад.

2004 року Румунія стала членом ЄС.

РУМУНИ В УКРАЇНІ

ПОСОЛЬСТВО РЕСПУБЛІКИ РУМУНIЯ
01030, Київ, вул. Михайла Коцюбинського, 8
(044) 224 4316, 225 2025

Буковинський незалежний Центр Актуальних досліджень.

Культурно-спортивний Клуб «Драгош Воде».

Християнсько-демократичний Альянс румунів України.

Національно-культурне товариство ім. Міхая Емінеску.

ІСТОРІЯ РОЗСЕЛЕННЯ

Румуни в Україні розселені в південно-західній частині Чернівецької області – як спільно з українцями, так і окремими селами (переважно в Глибочицькому районі, а також на Закарпатті).

Найдавніші румунські села в Україні були засновані у ХІІІ ст.. вихідцями з Північно-Західної Валахії (Марамурешу) і Південної Трансільванії. Вони поселилися на території сучасних Тячівського і Рухівського районів Закарпаття і в деяких районах Північної Буковини. У кінці XIV ст. виникло поселення Діброва (Нижня Апша) та Середнє водяне (Апша) на Закарпатті.

В одному з актів молдовського господаря Романа І назва “Буковина” з'явилася 30 березня 1392 р., але стосувалось “букової діброви” н a сучасної території Чернівецької області.

Історія Чернівецької області обумовила етномовний спектр та розвиток національних культур, як спосіб самобутності і самозбереження національної специфіки.

За останні 500 років територія Північної Буковини, входила до складу різних держав:

•  1359 – 1774 (415 років) у складі Молдовського князівства;

•  1775 - 1918 (143 років ) у складі Габсбургської Австрії та Австро-Угорщини;

•  1918-1940; 1941-1944 (майже 25 років) у складі Румунії ;

•  1940-1941 та 1944-1991 (майже 48 років) Північна частина Буковини входить до складу Української РСР ; До Чернівецької області ввійшли: Північна Буковина, частина Північної Бессарабії;

•  з 1991 року Чернівецька область - частина незалежної України .

ПАМ'ЯТКИ

Старовинні румунські дерев'яні церкви на Буковині.

УКРАЇНЦІ В РУМУНСЬКІЙ КУЛЬТУРІ

Ізмаїлець Гавриїл Музическу талановито аранжував румунський фольклор, увівши його до національної скарбниці, здійснив своєрідний мистецький переворот: вперше увів до румунського хору жіночі голоси. Справжнє прізвище цього енциклопедично освіченого митця-педагога, блискучого публіциста, теоретика музики, багаторічного директора Ясської консерваторії і політичного діяча, національної гордості Румунії – Музиченко. Народився митець у родині Вакули і Варвари Музиченків в Ізмаїлі 2 квітня 1847 року. Його запросили навчатися у духовній семінарії містечка Хуш (на кордоні з Бесарабією). Гавриїл за кілька місяців добре опанував румунську, йому дозволили підпрацьовувати у семінарській бібліотеці. По завершенні навчання в семінарії маестро Музиченко разом з дружиною перебрався до Ясс – столиці румунської Молдови. Там він став кращим студентом консерваторії, викладав у музичній школі й співав у хорі Митрополії і Національного театру. Але туга за батьківщиною змушує Гавриїла повернутися в Ізмаїл. Там він почав кар+єру “з нуля” – зняв квартиру, заснував хор єпископії, і очолив кафедру вокалу Одеської консерваторії. Врешті, з+явилися і спонсори та високі покровителі. Музиченка зарахували до Петербурзької консерваторії і прийняли до імператорської капели. За два роки він успішно всього навчився і 1870 року отримав заманливу пропозицію – очолити хор Ісакієвського собору. А Музиченко – відмовився. І тоді ображена царська родина погрожує йому розправою невизнання і забуття, якщо непокірний музика “не схаменеться”. Але й такий поворот не вплинув на рішення Гавриїла: він повернувся в Ізмаїл. У рідному місті перед ним зачинилися усі двері, біля яких перед цим митця зустрічали з обіймами. Помитарювавши без праці близько двох років Музиченко виїхав до Румунії, де відразу ж отримав кафедру гармонії у Ясській консерваторії, а з січня 1860 року став керувати хором Митрополії. За два наступні десятиліття усі його таланти, навіть досі забруньковані, розквітли. Його збірник “12 національних мелодій, записаних, гармонізованих і аранжованих для змішаного хору і фортепіано” визнаний класикою. А його власні твори увійшли до репертуарів багатьох хорів планети.

СЬОГОДЕННЯ

Румунами в 2001 році визнали себе в Україні 151 тисяча осіб. 92% румунів визнали рідною мовою румунську, 6% - українську, 1,5% російську. Найбільші групи румунів зареєстровано в Чернівецькій та в Закарпатській областях.

МОЖЛИВОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ ОСВІТИ

В Україні, насаперед в місцях компактного проживання румунів у Чернівецькій області, та південно-західних районах Одеської функціонують румунські школи, видаються румунськомовні газети, діють університетські кафедри румунської філології.

В Чернівецькій області у 2002/2003 н.р. діють 458 загальноосвітні навчальні заклади, в яких 130.268 учнів. Викладання мовами нацменшин здійснюється у 85 школах (22.927 уч.). В т.ч. з румунською мовою навчання – 83 школи (21.672 уч. або 17% учнів області), з російською мовою навчання – 2 школи (231 уч. або 0,2% учнів області).

Крім того існують 15 навчальних закладів змішаного типу, які охоплюють 6218 учнів, з них: - українською і румунською мовами навчання – 8 (2.934 уч. або 2,3% учнів області); українською, румунською і російською мовами навчання – 1 (517 уч. або 0,4% учнів області); українською і російською мовами навчання – 6 ( 2762 уч. або 2,1% учнів області).

Румуномовне населення області, яке становить майже 20%, має понад 80 шкіл з румунською мовою навчання . Підписання міждержавного договору про співпрацю між Україною і Румунією передбачає відкриття у Чернівцях полікультурного Університету, відповідні міністерства домовились про відкриття лінії з румунською мовою викладання на базі Чернівецького Національного університету, а відкриття груп з викладанням тільки окремих предметів рідною мовою на кожному факультеті, за думкою фахівців, не може бути ефективним для підготовки висококваліфікованих педагогічних кадрів для національної румунської меншини.