Arcasul, 9.09.2004 (Стрілець)

Хто страждає «Курячою сліпотою»

Не одноразово в чернівецький газеті «Час», и не тільки в цьому українському виданні, опубліковувалися помилкові ствердження про ситуацію румунської національної меншини в Україні та української меншини в Румунії.
І майже завжди нам говорили, по-батьківські або по-братски звичайно, що нам, румунам з України, не вистачає хіба «птичого молока», у нас все є, навіть більше ніж повинно бути, що Українська держава, як ні одна з європейських країн, вміє гарантувати своїм меншинам всі конституційні права на найвищому рівні, згідно з найвищими європейськими стандартами, у той час як Румунія порушує права української етничної меншини.
Поки такі афірмації йдуть від анти-румунського видання, такого як тижневик Петра Кобевко – довіреної особи кандидата у президенти В. Ющенка, річ ясна. Але такі речі починають стверджувати також і представники влади, Обласна Держадміністрація і, як на заказ, київські сановники, і ці заразилися провінціальною „курячою сліпотою”, застосовуючи ці неправди, оперуючи ціми перекрученнями реальності.
Ця хвороба, „куряча сліпота”, якою страждають місцеві політики яки рахують себе спеціалістами з міжетнічних проблем або великими знавцями історії румунського народу в Україні та українців у Румунії, стала показовою. Вона розповсюджується як епідемія, доводячи те, що у суспільстві у якому ми зобов’язані жити, створюється політичний ухил від загальноуяснених норм європейської демократії. Більш того, четверта сила – Українська преса та органи влади, яки повинні мати ширший кругозір (ніж українські „Ура-патріоти”), який складається також з міжнародних обов’язків України, виходячи з основних конвенцій, трактатів та акордів до складу яких надходить Україна, легко попадають під вплив українських ультра націоналістичних рухів. На вподобі мафіозних структур та кланів олігархів, що співпрацюють, приховано, з владою. Як по-іншому пояснити собі те, що на всі скарги та прохання, яки представники румунської громади подають органам влади в Україні, замість повної зневаги, якою ми були обходженні вчора, сьогодні нам відповідають з визначеною швидкістю. Лише відповіді, незалежно від кого вони надходять, від місцевої влади чи зі столиці, від важливих чиновників, або від їх ім’я – відрізняються від статей опублікованих у таких виданнях, як „Час”, „Час2000”, „Буковина” лише мовою а не змістом. Іншою є лише манера висловлювання. Бо щоб ви не говорили, сановники сьогодні не можуть собі дозволити говорити з народом образливим тоном. Вони віддають перевагу, як і в минулому, бюрократичним формулюванням. Їх відповіді мають той же ідеологічний зміст, показуючи наяви хвороби, що ми назвали „курячою сліпотою”.
Але залишимо ці коментарії, щоб не бути звинуваченими, як завжди, у намірі дискредитувати Українську державу, її патріотичне керівництво, у політичних диверсіях, у підтримці якихось чужих інтересів, інших ніж ті правдиві, що належать нашим співвітчизникам з України, котрі, ми впевнені, прагнуть користуватися правами які гарантує Союз Європи всім людям незважаючи на етнічне походження, релігію, політичний колір, освіту або мову, права які повинна гарантувати і Україна, згідно з своєю ж конституцією:
- гарантувати навчання на всіх рівнях рідною мовою;
- забезпечити рівні умови духовного розвитку для корінних етнічних меншин;
- сприяти вільному доступу осіб, що належать до національних меншин, до культурної вотчини власного народу;
- підтримувати, не перешкоджувати, прохання останніх про відзнаку пам’яті національних особистостей через відкриття музеїв, меморіальних домів, пам’ятників, меморіальних дошок, називання вулиць, площ, учбових, наукових та культурних заведень.

Якими є реальні справи, можемо констатувати без довгих дискусій. Для цього не потрібні великі зусилля. Переконливі приклади ми знаходимо на кожному кроці. Як з одного боку кордону так і з іншого.

Василь Тарицану, письменник, депутат Обласної Ради