Мовна проблема була однією з основних причин боротьби за незалежність в модерній історії України і посьогодні залишається об'єктом уваги, що зазвичай актуалізується під час передвиборних перегонів. Не є винятком і вибори-2004.

Кандидати про мовні проблеми

Згідно з опитуванням 846 виборців, проведеним ЛIГАБiзнесIнформ 29 вересня 2004 р., для понад 80% респондентів важливим є думка кандидата з мовного питання.

«Для более половины респондентов (51,4%) портала важно, чтобы в программе кандидата на пост Президента Украины подчеркивалось, что государственным в Украине может быть только украинский язык. 26,1% хотели бы, чтобы в программе кандидата содержался тезис о придании русскому языку статуса второго государственного, а 4,3% респондентов – за то, чтобы кандидат отстаивал необходимость сделать государственными несколько языков. Для 18,2% респондентов лучше было бы, если бы не акцентировалось внимание на языковом вопросе, т.е. чтобы в программе кандидата об этом ничего не говорилось.
В программах кандидатов на пост Президента языковой вопрос представлен так:

Александр Мороз, Анатолий Кинах, Василий Волга, Юрий Збитнев, Дмитрий Корчинский, Александр Омельченко, Владислав Кривобоков, Николай Грабар: не выявлено.

Александр Ржавский: не выявлено (N.B. На запитання «Чи повинна Україна бути багатонаціональною державою? Чи повинна держава фінансувати задоволення національних потреб? (щоправда, запитання свідчить про низький рівень обізнаності про державну етнонаціональну політику і реальну ситуацію в країні) пан Ржавський відповів: «Считаю, что Украина как государство не должна специально кого-то выселять или создавать условия для образования новых национальных меньшинств. Определенная поддержка для сохранения этнической индивидуальности должна присутствовать, поскольку это дань всемирной культуре и истории. Но ни в коем случае нельзя законодательно устанавливать присутствие или отсутствие некой обязательной квоты во власти для этих меншинств. А вообще при президенте Ржавском стать иностранцу гражданином Украины будет очень непросто. А нелегалы будут объезжать Украину десятой дорогой»).

Виктор Янукович: «Послідовно утверджуватимемо державний статус української мови. Забезпечимо вільний розвиток російської мови, піднесення мов етносів та самобутніх національних культур».

Виктор Ющенко: не выявлено (N.B. Програма «Десять кроків назустріч людям» містить такий пункт: «Сприяти єдності народу України, орієнтації суспільства і держави на загальнолюдські цінності – свободу, демократію, міжнаціональну і міжконфесійну злагоду, взаємну повагу і толерантність, справедливість і добро». В інтерв'ю телепрограмі «Темник», що виходить на телеканалі «Ера» 21 жовтня Віктор Ющенко сказав: «На мій погляд, принизливо, що мовне питання в Україні завжди виникає за три тижні до виборів.Тому доволі інертно коментую цю проблему, аби не зачепити почуття людей, які чекають: прийде чесна влада і розв'яже їхні проблеми»).
Петр Симоненко: «всебічний розвиток державної української мови і культури, надання російській мові статусу офіційної».

Наталья Витренко: «предоставление русскому языку статуса второго государственного».

Александр Базилюк: «Отказ от дискриминации в вопросах языка и культуры. Равноправие русского и украинского языков, закрепленное на законодательном уровне».

Игорь Душин: «Україні потрібно надання російській мові статусу другої державної. З ліберальної точки зору, держава повинна розмовляти зі своїми громадянами саме тією мовою, якою зручно саме громадянам. Якщо ж щонайменше половина населення розмовляє російською мовою, то в державі має бути запроваджена офіційна двомовність».

Александр Яковенко: «Кожний з нас, від Президента України до пересічного громадянина, буде персонально відповідати за виховання майбутнього Українця, який міг би розмовляти усіма мовами Європи, маючи дві рідні державні мови – українську та російську».

Роман Козак: «Визнаючи за українським націона-лізмом головну роль в консолідації нації і стверджуючи, що покликання Президента держави визначаються насамперед у ідейному об'єднанні Українського народу на платформі збереження його духовності та вікових традицій мови...»

Богдан Бойко: «Національний склад космополітичної олігархії строкатий. Об'єднує їх всіх хижацьке ставлення до України, її мови, культури, а головне – до людей».
Владимир Нечипорук: «впровадження збалансованої політики розвитку та застосування мов в Україні».

Леонид Черновецкий: «питання про офіційне визнання російської мови та мов інших народів, що складають український народ, виховання прийдешніх поколінь на творах Олександра Пушкіна, Михайла Лермонтова, Миколи Гоголя мовою оригіналу... Ці проблеми треба терміново виносити на всеукраїнський референдум».

Михаил Бродский: «Мовне питання» – не проблема, а провокація. Кожного разу, коли влада не може вирішити нагальні проблеми людей, вона штучно загострює так зване мовне питання. Я не маю жодного сумніву, що ця проблема надумана. Адже не важливо, якою мовою людина просить милостиню, якою мовою написані податкові документи, що знищують дрібний і середній бізнес, якою мовою відмовляють у виплаті зарплати. Проблема в іншому – у створенні в Україні цивілізованих умов життєдіяльності громадян. В державі, де вирішено питання добробуту людей, їх безпеки і стабільного розвитку, питання мови відпаде само по собі. За Конституцією, люди мають право спілкуватися з владою тією мовою, якою забажають. І держава зобов'язана знати усі мови своїх громадян: якщо людина подає в державні установи заяву, чи скаргу татарською, угорською або іншою мовою – перекласти її, розглянути та дати відповідь тією ж мовою – це клопіт держави, а не її громадянина. Єдине, у що має втрутитись держава – це розпалювання міжнаціональної ворожнечі, ксенофобії, тощо. Будь-яким проявам цього держава має покласти край».

Андрей Чорновил: «Кожен мешканець України – це частка української культури, і мова, як самоствердження нації, повинна нас об'єднувати. Але ми проти штучного нав'язування української мови громадянам України. Ми за поступовий, поміркований та обережний процес популяризації державної мови серед населення країни. Сучасна українська культура повинна мобілізувати нас на створення достойної, повноцінної нації, збереження національних культурних надбань. Нам слід позбутися дефіциту культури і створити з неї справжнє надбання народу. Для цього необхідно забезпечити загальнодержавну інформаційну підтримку сучасної української літератури; створити телефонні довідки з питань історії, культури та мистецтва України; популяризувати українську мову кумирами нації; перекласти на українську мову комп'ютерне програмне забезпечення та комп'ютерні ігри. Створити та розвинути мережу консультативних центрів із покращення рівня знання української мови для населення України різного віку. Розробити єдині стандарти науково-технічної термінології української мови».

Сергей Комисаренко: «Максимально сприяти розвитку державної української мови та мов і культури національних меншин»; «Таким же чином повинні функціонувати не менше як 2 двомовні загальнонаціональні газети» (N.B. «Зараз я подорожую на сході України і практично не бачу навколо себе української мови. Я також бачу, що державні службовці не виконують закону про мови, який був прийнятий ще за часів СРСР. Для мене українська мова є рідною, але я володію російською без акценту. Крім того вільно знаю англійську та французьку. Потихеньку можу читати та спілкуватися ще декількома мовами. Вважаю, що громадяни України мають знати декілька мов. Це збагачує людину. В той же час, не підтримую скорочення викладання класиків російської літератури. Це світове надбання, яке потрібно знати кожній культурній людині» (газета «Выбор», 2004). (http://search.liga.kiev.ua/TEHNO/ l_prepnn2.nsf/ToDay.

Мовне питання в цифрах

«Согласно данным Центра Разумкова, вопрос, на каком языке охотник за булавой будет беседовать с избирателем, глубоко безразличен почти 60% украинцев. Чего не скажешь о том, какую политику в языковой сфере он будет вести в случае победы. Последний социологический опрос, проведенный недавно Киевским международным институтом социологии совместно с Фондом «Демократические инициативы», показал, что почти 40% граждан Украины считают, что русский язык следует сделать вторым государственным. Еще 39,5% респондентов считают, что русскому языку резонно придать официальный статус в тех областях, где большинство населения этого хочет. Любопытно, что таким же было отношение украинцев к этому вопросу и два года назад» (http://www.from-ua.com/politics/419099fac3bbb/).

«Для 51% избирателей направленность кандидата на присвоение русскому языку статуса второго государственного в случае избрания президентом положительно повлияет на их желание голосовать за этого кандидата. Об этом заявил президент проекта «Социс» Николай Чурилов. По его словам, для 20% такая направленность кандидата является отрицательной, 30% ответили, что им тяжело определиться». (http://www.proua.com/news/ 2004/10/15/141103.html).

По результатам всеукраинского исследования, проведенного Донецким информационно-аналитическим центром Евгения Копатько, «рельефно проявились объединительные ожидания внутри страны. Люди, как на западе, так и на востоке, ждут друг друга. Очень часто стереотипы и мифы изживаются. Проявления этих стереотипов на уровне обыденных контактов незначительны. 53% украинцев убеждены: общего у жителей запада и востока больше, чем различий. 70% опрошенных не согласны с тем, что русский язык в Украине – это язык нацменшинств. 60% считают необходимым развивать русский язык наравне с украинским, а 56% убеждены, что оба языка могут быть государственными» (Геннадий Дубовой «Обхитрить народ не получиться» // «Жизнь», Донецьк, 6 жовтня 2004).

Як повідомив президент Київського міжнародного інституту соціології Валерій Хмілько, дослідження, проведене 25 серпня – 3 вересня 2004 р., показало, що за видалення російської мови з офіційного спілкування висловились 17,6% опитаних. На друге запитання: «Слід зробити російську мову другою офіційною в тих областях, де цього бажає більшість населення», позитивну відповідь дали 39,7%. Зробити її другою офіційною для всієї страни вважають можливим 38,8%. На підтримку російської мови як другої державної в Харківській, Донецькій, Луганській областях виступили 55% респондентів, а в Криму, Запорізькій, Херсонській та Одеській областях – 63,2%. У центрально-східному реґіоні ця цифра трохи не дотягнула до половини всіх опитаних. В західному ж, що включає сім областей, вона склала лише 3,6%/. До речі, серед виборців, що вирішили голосувати за Віктора Ющенка, російську мову бачать другою державною 22,4%, серед прихильників Віктора Януковича 54,1%, із тих, що не визначився, 42,7% («Киевские ведомости», 29 вересня 2004).

«По данным переписи населения, проведённой в 2001 году, украинский язык и считали родным 67,5% населения, а русский 29,6%. По данным социологического исследования, проведённого Фондом «Демократические инициативы» в мае 2004 г., языком, на котором преимущественно население общается дома, 49,9% назвали украинский, а 48,7 – русский языки» («Время», Харків, 19 жовтня 2004).
«Рахункова палата України, яка ще 2003 р. провела копіткий аналіз стану виконання Комплексних заходів із всебічного розвитку української мови, планування та використання коштів Державного бюджету України на їх впровадження. Ситуація відтоді якщо й трохи змінилася, то навряд чи на краще.

Перш ніж розглянути результати цього аналізу, доцільно згадати деякі дані останнього перепису населення України. Зокрема що власне українці становлять 77,8% всього нашого народу, а етнічні росіяни – 17,3%, тобто українців – щонайменше вчетверо більше. Рідною українську мову вважають 67,5% населення, тобто навіть не всі етнічні українці, російську ж визнали за рідну 29,6% нашої людності <...> Серед зареєстрованих друкованих ЗМІ пропорція прямо протилежна мовно-демографічній: на одне українське видання – чотири російськомовних або з так званими паралельними випусками, коли українською – лише заголовок та вихідні дані редакції. Хоч як це не парадоксально, але на вітчизняному газетному ринку склалася ситуація, коли на сто українців припадає близько п'ятдесяти примірників газет рідною мовою, а на сто росіян, які живуть в Україні, – майже чотириста примірників, або увосьмеро більше.
У системі вищої освіти, залежно від професійного спрямування студентів, на одну українську книгу припадає від 4 до 10 підручників і посібників російською мовою. Забезпеченість рекомендованою літературою з дисципліни «Українська мова за професійним спрямуванням» не перевищує 20%.

Трохи краще становище в загальній бібліотечній мережі, де на два україномовних видання припадає «всього лише» три російськомовних <...> Українською ведуть передачі фактично лише державні телерадіокомпанії, які становлять близько чотирьох відсотків від діючих телерадіокомпаній в Україні. «П'ятий канал» телебачення і нечисленні йому подібні докорінно ситуацію змінити неспроможні, реальне співвідношення українського й російськомовного телерадіоефіру навряд чи більше, як один до двадцяти.

Ще гірший стан справ у східних і південних реґіонах України, зокрема на Донбасі та в Криму. У Донецькій області, наприклад, населення якої майже на 2/3 складається з українців, середні школи з українською мовою навчання становлять лише п'яту частину від усіх шкіл. Схоже становище і в Луганській області.

В Автономній Республіці Крим співвідношення українців до росіян – 1 до 2,4, а тимчасом співвідношення навчальних закладів з українською і російською мовою навчання, у тому числі й дитячих садків, – 1 до 100. У місті Севастополі, де українці становлять майже четверту частину населення, навчання українською мовою ведеться лише в одному із 67 загальноосвітніх закладів. У бібліотеках міста україномовних видань трохи більше 2%.

Рахунковою палатою України встановлено, що в АР Крим, місті Севастополі, Донецькій та Луганській областях навчання в ПТУ, як правило, українською мовою не ведеться. Аналогічна ситуація й у вищих навчальних закладах східного та південного реґіонів, у т.ч. й тих, які пишаються ім'ям «національних».

Таким чином, розгляд мовної ситуації в нашій країні, навіть побіжний, переконливо свідчить, що державна українська мова за 15 років із часу прийняття Закону України «Про мови в Українській РСР» державною фактично так і не стала. Внаслідок цього українська мова, яку визнала рідною переважна більшість населення України, майже 70 відсотків (67,5%), поступово втрачає статус державної і фактично витісняється російською мовою <...>.

На які висновки наводять означені факти? Перший висновок – в Українській державі справді грубо порушуються права людини в мовній сфері. Другий – за масштабами, поширеністю цього явища можна із впевненістю говорити про порушення прав не просто окремої людини, а цілого народу, власне українського, на вільний національний розвиток у мовній сфері. Висновок третій: безпрецедентним у сучасному світі є те, що грубо порушуються мовні права не якогось субетносу або національної меншини, а цілої тридцятисемимільйонної нації, яка є і автохтонною, і титульною, і державотворчою, і яка становить майже 78% населення держави. Четвертий висновок: факти переконливо свідчать, що якщо в нашій державі й треба говорити про захист і підтримку якоїсь мови, то це насамперед – української» (Володимир Пасько. «Мова і нація» // «Дзеркало тижня», №45, 2004).

Мовна «ініціатива» претендента Януковича

27 вересня кандидат в Президенти Віктор Янукович, виступаючи перед керівниками російських засобів масової інформації, заявив: «Русский язык должен быть деловым языком на территории Украины и вторым государственным. Он ни в коем случае не должен иметь ограничений».

Во время поездки в Винницкую область премьер-министр Украины подчеркнул, что вопрос о двойном гражданстве и отношениях с НАТО, а также о статусе русского языка в Украине могут быть решены путем референдума. «Механизмы прохождения этих вопросов будут такими: сначала они будут решаться на уровне Верховной Рады, а если депутаты не примут позитивного решения – будут вынесены на референдум, а там будет так, как решит народ», – сказал руководитель правительства. (http://for-ua.com/news/2004/10/01/194721.html).

8 октября Виктор Янукович, выступая в Москве на Съезде представителей украинских общественных организаций в Российской Федерации, заявил о статусе русского языка в Украине нужно принимать согласно законодательству .
По словам Януковича, вопрос о статусе русского языка вызвал острую полемику в украинском обществе.

Решение о предоставлении русскому языку равного статуса с украинским нужно принимать согласно соответствующим законам, а при необходимости – организовывать референдумы, считает Янукович. «И мы это будем делать», – подчеркнул глава украинского правительства.

По его словам, такие острые вопросы, как введение двойного гражданства, языковые вопросы, межрегиональной интеграции, конечно, нужно решать широким гражданским форумом. «Мы будем создавать такие механизмы и будем постоянно вести диалог с украинским народом, и потом будем принимать соответствующие решения», – сказал Янукович (http://for-ua.com/news/2004/10/08/ 174430.html ).

Неоднозначно оцінив ініціативу прем'єра Президент України Леонід Кучма, який охарактеризував її як «передвиборні обіцянки». «Будемо вважати, що це президентські перегони. Я неодноразово говорив, багато хто обіцяє те, що він взагалі не може зробити», – цитує слова президента УНІАН. За його словами, при розв'язанні таких питань треба виходити з Конституції. «Я як президент України хочу заявити тільки одне: Конституція для мене – це як «Отче наш». I все. Коментарі в цьому плані зайві», – сказав Л. Кучма.

А ще раніше, у своїй книзі Президент із приводу начебто нерівноправного становища двох мов заявив : «Метрополия русского языка находится в России, так что с русским языком у нас при любых условиях не может произойти никакой беды. Что же касается украинского языка, его живое существование ограничено пределами Украины. Только здесь его можно защищать и ему помочь. И никто , кроме Украинского государства, сделать это сегодня не в состоянии» (Володимир Пасько. Мова і нація // «Дзеркало тижня», №45(520), 2004).

Колишній президент України Леонід Кравчук в інтерв'ю газеті «За вільну Україну» (14 жовтня 2004 – «Мабуть, я щось наврочив».) сказав: «... варто зауважити, що порушені кандидатом проблеми, за Конституцією, є компетенцією тільки Верховної Ради України. Для того, щоб ввести двомовність у нашій державі потрібно змінити 10 статтю Конституції. Звичайно, Віктор Федорович може, у разі перемоги, внести до парламенту законопроект для обговорення народними депутатами. Але я вже можу сказати, що не буду за такий законопроект голосувати».
За словами міністра юстиції України Олександра Лавриновича питання подвійного громадянства і надання росйській мові статусу другої державної суперечать Конституції України, повідомив «Корреспондент». «Конституцією передбачено, що в Україні є одна державна мова – українська», – підкреслив міністр. (http://www.proua.com/ news/2004/11/05/092749.html).
У свою чергу консультант прем'єра Тарас Чорновіл в інтерв'ю українській службі Бі-Бі-Сі порадив не сприймати надто серйозно заяви прем'єра про надання російській мові статусу державної.
Частина вітчизняних експертів сприйняла відповідні пропозиції як заполітизовані та такі, що можуть зашкодити самим національним громадам. Володимир Малінкович прокоментував ініціативу прем'єра в інтерв'ю Громадському радіо: «...я считаю, что подобное заявление Януковича свидетельствует о том, что он недостаточно хорошо знает проблему, так как говорит то, что не может быть сегодня реализовано. <…> надо сегодня определять, чтобы не было произвола ни в Донецке по отношению к украинскому языку, ни во Львове по отношению к языку русскому. Чтобы было четко прописано, что можно, а что нельзя на том или ином языке гражданину делать». Директор Інституту ґлобальних стратегій, політолог Вадим Карасьов висловив свою точку зору на означене питання: «Мені здається, такі заяви є в чомусь небезпечними і може бути десь ризиковані. В Україні за 13 років установився такий своєрідний неформальний консенсус поміж двома мовами. Українська мова – національна мова, вона підтримується для того, щоб зробити політичну кар'єру чи адміністративну кар'єру, потрібно добре засвоїти українську мову і розмовляти нею, думати нею. З іншого боку, ніхто не забороняє у недержавних обставинах, у звичайних, повсякденних і наукових комунікаціях використовувати російську мову. <…> Це підтримує з одного боку, українську мову і одночасно не стоїть на заваді російській мові». <…> Ми повинні м'яким лінгвістичним протекціонізмом займатися, оскільки російська мова сильніша у чисто конкурентній боротьбі».

Мовна відповідь Ющенка

18 жовтня Віктор Ющенко завізував президентський указ «Про захист прав громадян на використання російської мови та мов інших національностей України. Ознайомитися з повним текстом можна на сайті: http://www.razom.org.ua.
Комментуючи указ, Віктор Ющенко зауважив, що «згідно з Конституцією, всі громадяни мають право бесперешкодно користуватися своєю рідною мовою, зокрема російською. І цей указ покликаний допомогти їм по можливості широко реалізовувати своє право на практиці, водночас наблизивши місцеву владу до людей» (http://search.liga.kiev.ua/TEHNO/l_prepnn2.nsf)

«Головна відмінність підходів двох кандидатів – використання російської (або іншої меншинної) мови замість української чи поряд із нею, – пише співробітник Інституту політичних і етносоціальних досліджень НАН України Володимир Кулик. – Януковичева пропозиція про офіційний чи державний статус, як і десятилітньої давності Кучмина, передбачає можливість використання практично в усіх ділянках однієї з двох офіційних мов. При цьому кандидат не вказує, хто вибиратиме мову, а хто муситиме прийняти вибір, як і не згадує про механізми реалізації права вибору. У Ющенковому проекті на ці запитання є чітка відповідь: вибирає громадянин, а чиновник мусить мати достатню кваліфікацію, щоб дати громадянинові змогу реалізувати своє право. Тому чиновники в певних місцевостях мають бути дво- або й тримовними – звісно, у визначеному посадовими інструкціями обсязі, що враховує специфіку їхньої роботи з громадянами. Внесення до посадових обов'язків певних категорій працівників володіння державною мовою та мовою групи, що компактно мешкає у відповідній місцевості, є передумовою реальної, а не декларативної дво- чи багатомовності.

Саме законодавчо закріплений обов'язок чиновників володіти двома офіційними мовами забезпечує двомовність на всій території Канади – тоді як у Швейцарії, на яку більше люблять посилатися наші прибічники офіційного статусу російської мови, багатомовність реалізується тільки у федеральних установах, а кантональні й муніципальні органи всюди є одномовними. Такою кантонізацією, тобто пануванням мови більшості й нехтуванням прав меншості, й обернеться декларативна двомовність без її забезпечення атестацією державних службовців. Тимчасом українські «двомовники» чомусь вважають атестацію зазіханням на права громадян, а не створенням умов для їх реалізації. На раніші спроби влади запровадити атестацію чиновників на знання державної мови захисники російськомовного населення незмінно реаґували протестами – замість вимагати, щоб атестація в певних місцевостях стосувалася й російської. Втім, обмежити свої претензії певними місцевостями ці захисники не згодні, хоча, наприклад, у Закарпатті число людей, які на останньому переписі назвали рідною мовою угорську, майже вп'ятеро перевищує число тих, що вважають рідною російську, тож учити чиновникам там треба саме угорську. Це ще одна перевага Ющенкового підходу над Януковичевим: демократичне розв'язання мовної проблеми не може обмежуватися двома найуживанішими мовами, і Ющенко заявив, що подбає й про права тих громадян, які говорять іншими» (Володимир Кулик. Мовна відповідь Ющенка // «Дзеркало тижня», №45, 2004).

Матеріали експертів моніторингу узагальнювала Катерина Моро