Фрейлекс, хора і хайтарма — можливо, ви чуєте ці екзотичні слова вперше. Це назви танців різних народів, які століттями живуть поруч з українцями та зберегли свої музичні традиції.
Про що співають греки Надазов’я? На яких музичних інструментах грають болгари Бессарабії? Чому в українській музиці ми можемо почути єврейські мотиви? Про це все розкаже Андрій Левченко та його непересічні герої у подкасті “Музика розкаже” для франківського Urban Space Radio. За підтримки грантової програми “Українського культурного фонду” автор відвідав різні куточки України, де вже не одне покоління живуть національні меншини — греки, болгари, євреї, албанці, гагаузи та інші, пише “Галка”.
Андрій Левченко – музикант, який досліджує українську інструментальну традиційну музику, та власне грає її. Крім того, він майструє музичні інструменти та є співзасновником громадської організації “Рись”, яка займається організацією різних заходів, пов’язаних з традиційною українською музикою — освітні події, вечірки, танці та кінопокази.
“Раніше я слухав і грав різну музику, наприклад, тяжкий рок, а з часом почав шукати собі ще й іншу музику. Натрапив на українську традиційну музику, почав більше і глибше з нею знайомитися, відкривати її для себе. Тоді ж я шукав записи цієї музики й паралельно декілька разів знаходив музику національних меншин — греків та гагаузів. І вже давно у мене є папка “музика національних меншин”. Цього літа мені написала редакторка з Urban Space Radio, яка розповіла, що вони хочуть робити подкаст про музику національних меншин, та запитала, чи не хотів би я за це взятися. Я сказав, що так, і що у мене навіть вже є папка з такою назвою і такою музикою. Так все почалося…”, – розповідає Левченко.
Найтяжчим у роботі над подкастом для Андрія було шукати героїв, тому що їх насправді небагато. Якщо брати, до прикладу, албанців в Україні, то є всього чотири села з компактним проживанням цієї нацменшини. Це досить мало людей, а серед них музикантів ще менше.
“Знайти музикантів, які грають не сценічну, не “шароварну” музику, а традиційну, справжню давню музику — дуже важко. В цьому мені допомагав Олександр Рибалко, який раніше вже їздив до меншин та трохи досліджує цю тему, тому більшість контактів я брав через нього”, – ділиться автор.
На півдні Одеської області в селі Каракурт живуть албанці, а у подкасті можна дізнатися про те, як вони потрапили до України, як бережуть свої музичні традиції, та як святкували 210-ту річницю заснування села Каракурт. В цьому епізоді ви почуєте від 80-річного саксофоніста та гармоніста Михайла Русінського про музику його народу та 70 років його музичного життя.
Запис подкасту відбувався у двох форматах — у домівках людей або на святкуваннях дня села.
“Святкування дня села я записував у албанців та румунів. Це зручно тим, що там збираються багато людей і все можна записати фактично на місці, єдине там такі умови — багато галасу, гамору, якісь там порядок на сцені. Вони такі трохи “затуркані” тим всім, але з іншого боку — їх там можна одразу взяти “гарячими”.
Хочеться показати більше різних жанрів і різних історій, але є формат та обмеження часу. І з однієї сторони це добре, але з іншої — завжди треба обирати, що ввійде у фінальний монтаж, а що ні. І цю музику не так просто знайти, не так просто записати, і відповідно — не так просто зробити епізод”.
Не менш цікавий випуск про болгар, які почали заселяти землі Південної Бессарабії ще наприкінці 18-го століття. Крім автентичних співів, у подкасті можна почути й переклад та тлумачення пісень, а ще рідкісний інструмент кімєнчє, який має понад 100 років історії. Болгари стараються зберегти свої традиції та мову. Живучи в Україні, троє школярок — Софія Кара, Марія Саріогло та Таня Румянцева — вчать та співають місцеві пісні болгарською.
За лаштунками цього епізоду Андрій вирішив спробувати себе у ролі болгарського музиканта та заграв на кімєнчє. До слова, звучання у цього інструменту м’яке і ніжне, як у флейти.
“Я попросив спробувати пограти на кімєнчє, який ще має назву гадулка, — це такий дуже давній тип смичкового інструменту. В селі Чийшия живе дід, який досі грає на цьому інструменті, у нього він саморобний та має більше сотні років, як й сам дід. Я хотів потримати цей інструмент у руках та спробувати щось заграти, але ж це не так просто”, – ділиться спогадами Левченко.
Улюбленим для автора нього став епізод про румунську музику, адже він вийшов таким, яким він його собі уявляв.
“Мені подобається ця музика, а ще цей епізод вийшов таким, яким я його задумав. Зазвичай я записую, а потім все доробляю, монтую в Києві, а з цим епізодом вийшло так, що я був ще у Тячеві, в Ужгороді я все монтував. А якщо говорити про улюблену музику, то це румунська, музика гагаузів — це дві таких топових для мене музики. Хоча вона вся цікава”.
Окрім згаданих епізодів, на вас чекають історії про автентичну музику ромів, які живуть в Україні понад 500 років, епізод з найбільшого фоноархіву у світі із записами єврейської музики на воскових валиках, два записи з платівки “Музыка Гагаузов” 1980 року та розповідь про кримських татар, які грають свою музику в київському ресторані.
“У мене був особистий інтерес — дізнатися більше про цю музику, бо деяку я слухав та любив, а про деяку я знав, що вона просто є. Для мене це було відкриття, що у нас в Україні є, окрім гарної та місцями складної української традиційної музики, ще є інші музичні традиції, які теж не менш цікаві… Я б хотів, щоб люди це знали, це почули та цінували. Взагалі, щоб дізналися про цю музику, послухали її та зрозуміли, що не все так просто, не так однозначно. Окрім того, ця вся музика, ці всі музичні традиції національних меншин, які живуть в Україні, вони дають розуміння української музики так само. Вона не формувалася ізольовано, вона не була у вакуумі — вона запозичувала і так само впливала на інші музичні традиції. Для мене це знаковий момент, щоб всі розуміли, що потрібно дивитися глибше і ширше. І цей подкаст про музику національних меншин — це можливість подивитися глибше та ширше, уявити що було і що впливало, і що лишилося зараз”, – говорить Левченко.
Автор: Зелінська Таня